ШУКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., діал. Розшукувати. Перше всього заправив [Порох] свічку в розколоту пляшку.— Як потемніє, то запалимо, щоб не шукаться,— сказав він (Мирний, II, 1954, 146); — Ви ж самі бачили, що ми так довго шукались за цим добром (Свидн., Люборацькі, 1955, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 559.