ШУРУ́ПЧИК, а, ч. Зменш. до шуру́п. — Коли він в’їздив до нас, усі шурупчики були цілісінькі, може, там ледь-ледь дряпнуті (Загреб., Шепіт, 1966, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 566.