ШУРХОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. шурхоті́ти і звуки, утворювані цією дією. Сів табунець качат. Хвилинку панувала цілковита тиша.. Потім залопотіли крилами… почувся плескіт, біганина на воді, шурхотіння й приглушений крик (Досв., Вибр., 1959, 411); Попереду прослалося широке поле, по якому з шурхотінням гасали білі смуги сипучого снігу (Шиян, Баланда, 1957, 14); Моряки почули позад себе шурхотіння лиж (Трубл., Лахтак, 1953, 141); Оддалік народжувалося шурхотіння — йшла людина, чіпляючись полами об кущі, черевиками — об кропиву, шерхло терлися підметки об стежку (Гуц., Скупана.., 1965, 13).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 567.