ШУШО́Н, а, ШУШУ́Н, а́, ч. Старовинний верхній жіночий одяг — кофта, тілогрійка або сарафан особливого покрою. Позад ішло кілька чоловіка незв’язаних і за ними шляхтянка у шушоні з дитинкою на руках (Стор., І, 1957, 402); До самого полудня перебирала [Ярина] рушники з півниками, квітчасті скатертини, сорочки льняного полотна, сукні люстринові і плахти картаті, приміряла шушон адамашковий і новий кунтуш (Панч, Гомон. Україна, 1954, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 569.