ШІ́СТКА, и, ж.
1. Назва цифри 6; // розм. Назва того чи іншого виду транспорту, нумерованого цифрою 6 (автобус, трамвай і т. ін.); // розм. Група з шести одиниць. Рекрути йшли вільно, але жінок та хлопчиків пов’язували [яничари] шістками, наче ясир (Тулуб, Людолови, І, 1957, 449); Продовжуються ігри "золотої шістки" — найсильніших хокейних дружин країни (Рад. Укр., 16.11 1969, 4).
2. Гральна карта, що має шість позначок однієї масті.
3. розм. Запряг з шести коней або інших тварин.
4. Шестивесловий човен чи шлюпка.
5. діал., заст. Дрібна монета вартістю шість, пізніше десять австрійських крейцарів. — Як завтра не заб’єш, то продай її [яму] мені. ..Я тобі зверну кошт і дам п’ять шісток відчіпного (Фр., IV, 1950, 14); Як заробити піде до них мама, то тільки чотири шістки за це дають. А вона приходить така стомлена додому (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 468.