ЩАБЕ́ЛЬ, бля́, ч.
1. Поперечний (горизонтальний) брусок, планка в драбині. — Якого ти нечистого полохаєш наших курей! — крикнув Лаврін, стоячи-на щаблі (Н.-Лев., II, 1956, 359); Обидві подруги, обережно ступаючи на щаблі старої драбини, приставленої до краю колодязя, спустилися на саме дно ями (Стар., Облога.., 1961, 78); Мотузка тим часом пішла вгору, і за нею тихо й плавно, розгортаючись щабель по щаблі, посунулася вгору й мотузяна драбинка (Смолич, II, 1958, 104); // Поперечна планка в драбині воза. Оповідали, що в Осьмаках од куль козацьких опляели не тільки дорослі, а й діти. Що недобитих складали на віз, як снопи, і так везли в тюрму. Крізь щаблі воза цілу дорогу капала кров (Коцюб., II, 1955, 96); Кудлатий пес забовтав хвостом і зіп’явся на воза, просунувши морду крізь щаблі драбини (Епік, Тв., 1958, 532);Варивода тисне руку товаришам і стає на щаблі вузенького трапа (Трубл., II, 1955, 494).
2. заст. Східець. Сходить [Іфігенія] знов додолу і сідає на найнижчому щаблі сходів, під кипарисом (Л. Укр., І, 1951, 161); Він усе пригадує — і ти згадай. Як враз забилося несамовите Твоє маленьке серце в ранній час На сонцем вигрітих щаблях причалу (Перв., II, 1958, 221): *Образно. І по щаблях каналів проносять груз строкатий З Онеги в Біле море трубасті кораблі (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 109).
3. перен. Етап, стадія розвитку, здійснення чого-небудь. Говорив [Павло] це таким тоном, що треба було догадуватись, буцім він переступив уже перші щаблі до письма (Март., Тв., 1954, 236); Щаблі життя. У вчителів вони вимірюються отими ключами: одні прилітають дзвінкоголосою малечею у вересні, другі, вже дорослі, назавжди відлітають з рідного гнізда… (Цюпа, Добротворець, 1971, 131); Соціалізм і комунізм — це не дві різні суспільно-економічні формації, а два щаблі однієї формації (Рад. Укр., 13.IX 1946, 2); // Становище, рівень, на якому перебуває, якого досягає хто-, що-небудь. [Магістер:] Ідімо далі: ви в своєму хисті щаблів найвищих досягли колись… (Л. Укр., III, 1952, 96); Ми вважаємо, що переклад з будь-якої мови на будь-яку мову принципово можливий,— незалежно від того, на якому щаблі розвитку та чи інша мова стоїть (Рильський, IX, 1962, 60); // Розряд, підрозділ у чому-небудь, що має градацію. Граф Гіацинт, незважаючи на те, що стояв на однім з графом Адольфом щаблі шляхетського блиску, все ж відчував аж занадто добре безмірну вищість графа Адольфа (Фр., VI, 1951, 230); За ці роки він хутко пройшов по щаблях: змінного інженера, начальника зміни, начальника цеху і вже став першим заступником головного інженера (Баш, Надія, 1960, 103); Кобзарський цех належав до великої старечої спілки, тільки був він там найвищим щаблем (Тулуб, Людолови, І, 1957, 343); За життя батька.. Мариня була в сімейній ієрархічній драбині на останньому щаблі (Вільде, Сестри.., 1958, 511).
◊ Підно́сити (піднести́, підніма́ти, підійма́ти, підня́ти, підійня́ти) [ще] на оди́н (ви́щий, нови́й і т. ін.) щабе́ль див. підно́сити, підніма́ти.
4. Кожний звук музичного звукоряду, гами, ладу. В українській народній музиці, побудованій на діатонічній основі, важливу роль відіграють побічні щаблі ладу (Нар. тв. та етн., 5, 1967, 55).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 570.