ЩАДНИ́ЧИЙ, а, е, діал. Ощадний (див. оща́дний 2). — Я про одно тілько дбаю, щоб гроші складати! Книжечки щадничі, імперіали, дукати (Фр., VII, 1951, 65); Дійшовши, згорблена й зіпріла, до міста, [Зоя] зайшла, не гаючись, до щадничого будинку (Коб., III, 1956, 470).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 571.