ЩАСЛИ́ВО.
1. Присл. до щасли́вий. — А я, хвалить бога, і дочку-красуню маю, і гроші маю, і дім маю, і живу щасливо, як у бога за дверми,— сказала Марта Ки-рилівна (Н.-Лев., VI, 1966, 39); Дайте-бо, дайте зітхнути Вільно, щасливо — хоть раз, Серцем від мук оддихнути. Збутись щоденних образ (Граб., І, 1959, 53); Уляна, побачивши сина, витерла руки об фартух, припала до рипучих ременів на його грудях і тихо, щасливо заплакала (Тют., Вир, 1964, 211); Юнацтво моє проходило щасливо (Ю. Янов., II, 1954, 17); Сходили ми в Крим щасливо. Вертаючись, як того треба, стали в Кумицях (Вовчок, І, 1955, 38); Але що було, то минуло і минуло щасливо, то й нічого писати про нього (Л. Укр., V, 1956, 137); Він був задоволений, що так щасливо скінчилася історія з Моторою (Кир., Вибр., 1960, 323).
◊ Щасли́во зітхну́ти див. зітхну́ти; Щасли́во зітхну́лося (зітхне́ться) див. зітхну́тися.
2. Прощальне побажання кому-небудь щастя, успіху.— Прощавайте, дядино! — сказав горобчик.— Щасливо! (Л. Укр., III, 1952, 481); — Прощавайте ж, мамо…— Щасливо, сину… (Мирний, І, 1949, 242); Козирнувши прикордонникам, вони зійшли на переправу, вичовгану вже за кілька днів тисячами ніг.— Щасливо, товариші! — гукали прикордонники навздогін (Гончар, III, 1959, 9); — Христинко, гайда додому! — Ще маю копичку вивершити! — ..Ну вивершуй! — Щасливо тобі (Стельмах, І, 1962, 555).
◊ Щасли́во залиша́тися кому — побажання щастя під час прощання з ким-небудь. По одному, по двоє кінчали свої частки роботи лаборанти і бажали нам щасливо залишатися (Ю. Янов., II, 1958, 118); —Ну… бувай здоровий, щасливо тобі залишатися (Тют., Вир, 1964, 309).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 572.