ЩА́СТЯЧКО, а, с. Пестл. до ща́стя. [Мелашка (наливав):] Дай же господи нашим молодятам і щастячка, і здоров’ячка, і віку довгого та розуму доброго (Кроп., IV, 1960, 11); А воно, його щастячко, вже дрібно ступало босоніж курними шляхами на схід.. Все шукало когось очима, видивлялося з-під хустини на кожного зустрічного бійця, шукаючи та впізнаючи поміж ними рідного Володьку (Гончар, III, 1959, 384); Ой, уроди, боже, Та пшениченьку яру На вдовине щастячко, На сирітськую славу! (Укр.. лір. пісні, 1958, 438); Не родися в платтячку, а родися в щастячку (Номис, 1864, № 1675); Був великий урожай кедрових горіхів.— Прийшло наше щастячко,— приказувала жінка (Донч., III, 1956, 55).
◊ Ща́стячко ще десь заваля́лося див. заваля́тися1.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 575.