ЩЕБЕРНУ́ТИ, ну́, неш, док., діал. Шеберхнути. [Парубок:] Схопився [Йосько].., постелив своє ліжко і сів на нім у куті та й уже ані щеберне, мов заклятий (Фр., II, 1950, 342).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 576.