ЩЕДРУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. Співати щедрівки, брати участь в обряді, пов’язаному з виконанням цих пісень. [Катря:] Про віщо ви все думаєте, баришне? [Таня:] Так… ні про що… Слухаю, як десь щедрують дівчата (Вас., III, 1960, 119); Пригадала [Ганна], як була маленькою і бігала з ровесницями щедрувати .. на панську воловню (Гончар, Таврія, 1952, 334); Найчастіше щедрувати ходять до знайомих: учні та студенти вітають щедрівками своїх педагогів, робітники — героїв праці, інші щедрують у родичів, друзів (Нар. тв. та етн., 6, 1967, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 579.