ЩИ́ПЧИКИ, ів, мн. Зменш. до щипці́. Він одчинив скляну шафу й брязнув купою блискучих хірургічних приладь. Він узяв з дека їх кілька — ланцетів, пінцетів та щипчиків (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 103): Нерідко при [черняхівських] розкопках знаходять предмети особистого користування: кістяні гребінці з пів-круглою орнаментованою спинкою, туалетні щипчики. намистини (Нариси стар. іст. УРСР, 1957. 323).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 585.