ЩОВБО́К, бка́, ч., діал. Зменш. до щовб. Мотор, мовби хизуючись своєю потужністю, стрімко виносив велику махину на горби, потім стримував хід її вниз, щоб знову підхопити і з задерикуватим підголоском винести на новий щовбок (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 601.