ЩОНАЙПЕ́РШИЙ, а, е. підсил. Найперший, один з перших. Він щонайперший наважився очі до неба підняти (Зеров, Вибр., 1966, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 606.