ЩУ́РИТИ, рю, риш, недок., перех., рідко. Те саме, що мру́жити. Жінка Карася, що передчасно постарішала від тяжкої праці, сиділа за прядкою, короткозоро щурячи очі (Бойч., Молодість, 1949, 269); Кожного разу, коли Федір Прохорович казав прізвище гаданого злочинця, Антоніна Іванівна щурила праве око (Трубл., І, 1955, 104).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 611.