ЩУРОЛО́В, а, ч.
1. Той, хто ловить щурів (див. щур1) і знищує їх.
2. Собака особливої породи, яка знищує щурів.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 611.