ЩІЛЬНИ́К, а́, ч. Те саме, що стільни́к1. Жінка кинулась до комори, принесла щільник липового меду, достала хліба й солі, накришила сала (Н.-Лев., І, 1956, 413); *Образно. По краях картоплі наливались, розцвітали соняшники, жовті пелюсточки обрамляють живі щільники, залиті молочком у сірих зернятках (Цюпа, Краяни, 1971, 318); Стоять, а біля них збилася жаркою купою отара, збилася густо, в щільник (Гончар, Тронка, 1963, 5); *У порівн. Палахкотіли сухі березові дрова у великій голландській печі, навколо якої, як щільники, ліпилися всі три кімнатки (Перв., Атака.., 1946, 49); Люди, сперечаючись, тісним чорним щільником сунуть до розправи (Стельмах, І, 1962, 364).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 591.