Ю́КОЛА, и, ж. В’ялена на сонці риба, яку заготовляють на зиму мешканці Крайньої Півночі та Далекого Сходу. Орочі розтопили погаслу грубку, нагріли чаю, витягли з шкіряної торби в’ялену кету — юколу (Багмут, Щасл. день.., 1959, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 613.