ЮНАКІ́В, ко́ва, ко́ве. Прикм. до юна́к; належний юнакові. В юнакову свідомість вривався зовнішній світ з його запахами, барвами, звуками, неповторністю (Дмит., Наречена, 1959, 190).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 613.