ЮРИ́СТ, а, ч. Фахівець з правознавства, юридичних наук; практичний діяч у галузі права. В своїх питаннях, поставлених підсудним і свідкам, звертав Владко особливу й систематичну увагу зокрема на одну справу, яку поминали звичайно фахові юристи (Фр., VI, 1951, 268); Комуністична партія повсякденно проявляє піклування про підготовку висококваліфікованих кадрів радянських юристів (Рад. суд охороняє права.., 1954, 25).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 616.