ЮШИ́ТИ, юши́ть, недок. Литися, текти у великій кількості (про кров, піт і т. ін.). Троянці, як чорти, озлились. Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки, Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров (Котл., I, 1952, 236); [Полікарп Іванович:] Сонце парить, піт юшить з тебе (Кроп., IV, 1959, 327); Вантажники нахилились над Василем— з його голови юшила кров (Хижняк, Невгамовна, 1961. 170).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 617.