Я́БЕДНИЦТВО, а, с., розм. Обмовляння кого-небудь; нашіптування, фіскальство. У вихованців [військово-фельдшерської школи] найбільшою чеснотою вважалася товариська солідарність.. Потакування начальству, підлабузництво, ябедництво вважалися найчорнішими пороками (Добр., Ол. солдатики, 1961, 82); В радянській школі серед піонерів, де найвище за все стоїть честь класу, честь колективу, не може мати місце ябедництво (Донч., VI,1957,600); — Ми проти ябедництва! Такі речі в нас не практикуються (Гончар, Бригантина, 1973, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 619.