ЯВО́РКО, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до я́вір. Прихилюся до явора, А яворко — то не братічок [братик]; Шумить, гуде, гілля ломить, А до мене не говорить (Нар. лірика, 1956, 335).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 622.