Я́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. я́кати. Він не любив виставляти себе єдиновладним. І страшно не терпів якання (Баш, Надія, 1960, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 635.