Я́ЛЕНИЙ, а, е, діал. Зів’ялий. *У порівн. Вона так любувалася ясним світом, що все забула-занехаяла, простягла свої довгі та жовті, як ялене бадилля з ріпи, руки до сонця (Мирний, І, 1954, 59).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 642.