ЯЛИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до яли́ця. Я.. закурив люльку та й лежу собі під яличкою (Фр., І, 1955, 54); По вологості повітря, по пахощах, що розливаються довкола, можна пізнати дорогу в ялички, де мусять бути гриби (Кол., Терен.., 1959, 10).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 643.