Я́НГОЛЬСЬКИЙ, а, е, розм.
1. Прикм. до я́нгол. — Нині радіють на небі чини янгольські тому, що там більш радості від каяття одного грішника, ніж від молите десяти праведників (Тулуб, Людолови, І, 1957, 153); // Власт. янголові. Єремія окинув очима увесь збір пишних паній та панянок. Між ними багато було панянок гарних, білявих, делікатних, з янгольською красою (Н.-Лев., VII, 1966, 38).
2. перен., заст. Який відзначається ласкавістю, ніжністю, добротою тощо. Янгольський голосок, а чортова думка (Укр.. присл.., 1955, 153); — Що за чудова панія, наша княгиня! що за добра, янгольська душа! Яка вона привітна! (Н.-Лев., І, 1956, 171).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 646.