ЯНГОЛЯ́ТКО, а, с. Пестл. до янголя́. Незабаром Чайчиха входить до просторого кабінету Стадницького, і її осліплює яскраве сяйво великої, мов сонце, люстри.. Від неї в’яжуться примхливі тіні на ліпленій стелі, на якій весело кружляють ситі янголятка (Стельмах, І, 1962, 296); [Гапка (взяла в Домахи дитину):] Ну, кричи ж, кричи! Тепер ти найстарший у господі! Ох ти, моє янголятко! (Кроп., II, 1958, 180); *У порівн. Невже він більш ніколи не побачить .. панну Теофілію, біляву, як янголятко з Рафаелевих картин? (Тулуб, Людолови, І, 1957, 145).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 646.