ЯНИЧА́РСЬКИЙ, а, е. Прикм. до янича́р. Наздогнавши турків, вибитих з ретраншементу, вони [козаки] погнали їх до Кривих воріт, встилаючи землю яничарськими трупами (Добр., Очак. розмир, 1965, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 646.