ЯНТА́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до янта́р 1; // Який містить янтар. Узбережжя Балтійського моря в сучасних кордонах Калінінградської області і Литовської РСР називають янтарним берегом. Прибій і люті балтійські шторми час від часу викидають на піщані береги згустки окам’янілої смоли (Наука.., 9, 1963, 32); // Зробл. з янтарю. За кілька віків до нашої ери вчені стародавньої Греції встановили той факт, що після натирання янтарних предметів до них притягуються легкі тіла (Курс фізики, III, 1956, 5); Немов оживають снопи.. Зерном, як янтарне намисто, В росистому мареві піль (Мал., Звенигора, 1959, 274); В Яківчукової довкола шиї білий, як папір, комірчик з янтарною брошкою (Вільде, На порозі, 1955, 209); *Образно. Чи літо пригорщами розсипає Тепло на плечі молодим москвичкам, Чи осінь свій янтарний корабель Веде по синяві Москви-ріки,— Іду неспішно я на Красну площу (Рильський, II, 1960, 314).
Янта́рна кислота́ — органічна сполука, яка виділяється при розкладі янтарю та деяких інших смол під дією високих температур; використовується у фотографії, медицині, сільському господарстві. Янтарна кислота, яку добувають з відходів виробництва на Калінінградському янтарному комбінаті, є стимулятор росту рослин (Хлібороб Укр., 12, 1963, 45).
2. Який має колір янтарю; золотисто-жовтий. У мисці лежали важкі шматки білої вощини, переповнені вщерть свіжим гірським, янтарного кольору, пахучим медом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 129); За вікном багряніла осінь. Земля красувалася в рум’яних яблуках, янтарних динях, пурпурових помідорах (Дмит., Обпалені.., 1962, 187); Липа засівала узгір’я янтарним листом, кущі ліщини палали полум’ям (Чорн., Визвол. земля, 1959, 130); *Образно. Над промислом, над віковими соснами і ялинами, проходив тріпотливий і янтарний липневий день (Донч., II, 1956, 72).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 646.