Я́РОСЛИВО, розм., рідко. Присл. до я́росливий. Олег побіг. Вітер яросливо тріпав поли кожушка (Донч., II, 1956, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 651.