Я́СЕН, а, Я́СЕНЬ, я, ч. Дерево родини маслинових з перистим листям і міцною деревиною, яку використовують на різні вироби. Ще треті півні не співали, Ніхто нігде не гомонів, Сичі в гаю перекликались Та ясен раз у раз скрипів (Шевч., І, 1963, 3); Обголені з листя каштани, ясені підносили свої сірі гілляки до сірого неба (Фр., VI, 1951, 443); На Кримських і Карпатських горах ростуть дуб, ясен, граб, смерека, липа, сосни (Цюпа, Україна.., 1960, 88); *Образно. Два серця трепетні, високі два уми [Горький і Коцюбинський] — Широковітий дуб і ясен тонколистий — Не слави марної, не ситої користі Вони, страждаючи, шукали між людьми (Рильський, II, 1960, 116); *У порівн. Ой виростеш, сину, За півчварта року, Як княжа дитина, Як ясен високий (Шевч., І, 1963, 226).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 652.