ЯСНОВЕЛЬМО́ЖНІСТЬ, ності, ж., іст.
1. Абстр. ім. до ясновельмо́жний.
2. перев. із сл. ваша, його, їх і т. ін. Шанобливе величання панів, гетьманів та їхніх дружин при звертанні до них або в розмові про них. — Славний рід вашої ясновельможності, князю Костянтине..! Давні предки вашої ясновельможності були князями литовськими,— сказав патер (Н.-Лев., VII, 1966, 13); — Я і весь банкірський дім мій до послуг вашої ясновельможності (Рибак, Помилка.., 1940, 21).
3. Те саме, що сві́тлість 2.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 657.