ЯСНОВОЛО́СИЙ, а, е. Який має світле волосся. Сонячне проміння рожевою загравою обливало її лице та золотило ясноволосі коси (Фр., III, 1950, 88); То жінка молода несе тобі обід. За нею дівчинка біжить ясноволоса (Рильський, Поеми, 1957, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 657.