ЯСНОО́КИЙ, а, е. Який має світлі очі. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий, кучерявий (Вовчок, І, 1955, 273); Він.. ніс Оленку на руках, а його повненька, ясноока Галя дріботіла поруч нього, не в силі приховати радості свого благополуччя (Гончар, Тронка, 1963, 301); *Образно. Серед степу помолюся Зорям яснооким, Щоб без мене доглядали Тебе, одиноку (Шевч., І, 1963, 156); Над усе любив Іван гори, ліси, зелені луки, де пахло гарячим роменом.., ясноокою ромашкою (Кол., Терен.., 1959, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 658.