Я́ХОНТ, ч., заст.
1. род. у. Прозорий різновид мінералу корунду; сапфір, рубін.
2. род. а. Окремий камінець цього мінералу, що використовується як ювелірна прикраса. В одній руці на пальцях статуї був почеплений золотий вінець з здорових алмазів, ізумрудів, сапфірів, топазів та яхонтів (Н.-Лев., III, 1956, 302); [Катерина (приглядуючись до сотничихи):] Чого ж тобі ще бракує, моя пані кохана? .. Глянь на себе — вся в перлах, в яхонтах.., грезеті, в оксамиті!.. (Стор., І, 1957, 290).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 660.