ЯЩІРЯ́ЧИЙ, а, е, розм. Прикм. до я́щірка; // Власт. ящірці; такий, як у ящірки. Розжиріла дружина листоноші не спускала з Ольги маленьких ящірячих очей (Галан. Гори.., 1956, 24); Арена пісків, пустизна, царство ящірок, і ти тут ящірячим життям живеш (Гончар, Тронка, 1963, 293).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 11. — С. 662.