ЄЛЕ́ЙНИЙ, а, е.
1. рідко. Прикм. до єле́й 1. Єлейний податок.
2. перен. Який виражає нещирість, удавану благочестивість, лагідність. З якою насолодою він зараз кинув би просто в очі осоружній бабі Анастасії ці гроші, щоб тільки не бачити пісного її обличчя, щоб не чути її єлейного голосу (Собко, Звич. життя, 1957, 44); Підпирався цей світ панською сваволею, канчуками поміщицьких посіпак та єлейними молитвами про спасіння душ пастирів духовних (Слово про Кобзаря, 1961, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 498.