ІЗОЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех.
1. від кого — чого й без додатка. Помістивши окремо, позбавляти можливості контакту з іншими (про інфекційних хворих, ув’язнених і т. ін.). Герой повісті.. розумів, що його везуть не просто ув’язнити, ізолювати від світу або вбити,— «його везуть зламати» (Іст. укр. літ., II, 1956, 616); — Губити людей нам не випадає, а тифозних ізолюй від загону (Ю. Янов., І, 1954, 284); // Відокремлювати від середовища, позбавляти зв’язку з ким-, чим-небудь; відособлювати. Для того щоб пролетаріат на ділі став вождем революції, йому необхідно завоювати на свій бік селянство і ізолювати від мас ліберальну буржуазію (Біогр. Леніна, 1955, 75); Він [радянський письменник] не ізолює себе від життя ніколи (Смолич, Перша книга, 1951, 49).
2. техн. Вкривати провідник, джерело якої-небудь енергії ізоляційним матеріалом. — Ви будете, може,.. мити колби, учитися ізолювати проводи (Рибак, Час.., 1960, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 14.