ІЗОЛІ́НІЯ, ї, ж., спец. Лінія, що сполучає на карті або діаграмі точки з однаковими кількісними показниками (тиску, температури тощо). Сині та червоні жилки— то були кордони на ізолінії (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 311).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 14.