ІМЛИ́СТИЙ, а, е. Пройнятий, обгорнений або затягнутий імлою. Був імлистий і понурий ранок (Фр., II, 1950, 264); Журливий спів далеко лунав над імлистими луками… (Гончар, III, 1959, 183); // Подібний до імли. Замість нього [снігу] імлистий дощ топив біле покривало землі (Коб., III, 1956, 525); Місяць, оторочений імлистим пилком, уже підбився на середину відлитого неба (Стельмах, І, 1962, 64).
Імли́сті о́чі — очі без яскравого блиску; з ніжним, затуманеним поглядом. Була вона струнка, міцна, років вісімнадцяти, з розкішною каштановою косою і чорними імлистими очима (Тулуб, Людолови, І, 1957, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 19.