ІМПЕРАТИ́ВНІСТЬ, ності, ж., книжн. Абстр. ім. до імперати́вний 1. Таких років [дванадцяти] людина стає вже на свої ноги, починає жити власним розумом; авторитет батьків губить потроху свою імперативність (Мик., II, 1957, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 20.