ІМУ́ЩИЙ, а, е, книжн., заст. Багатий, заможний. Соціалістична революція ліквідувала монополію імущих класів на освіту (До 40-річчя Вел. Жовтн. соц. рев., 1957, 33).
◊ Власть іму́щі, заст.— можновладці. Католицька церква в Польщі, Чехословаччині, Угорщині і на Балканах завжди грала велику політичну роль, відстоюючи, всіма засобами інтереси власть імущих (Галан, Памфл. й фейл., 1951, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 23.