ІНГІБІ́ТОР, а, ч., спец. Речовина, що сповільнює хід хімічних реакцій або припиняє їх. Сповільнювачі взаємодії між металами й кислотами мають назву інгібіторів (Цікава хімія, 1954, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 25.