ІНДИВІДУАЛІ́ЗМ, у, ч. Буржуазний приватновласницький погляд, що протиставляє егоїстичні інтереси окремої особи інтересам суспільства, який ставить особисті інтереси вище інтересів суспільства, колективу. Імперіалістична ідеологія намагається прищепити масам індивідуалізм, відвести їх від політики, від розв’язання корінних суспільних проблем (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 46); // Прагнення до яскравого вираження своєї особистості незалежно від колективу, а також поведінка, що виражає таке прагнення. Відкидаючи цинічний індивідуалізм і егоцентризм співців декадансу, він [П. Тичина] високо підносив ідею життєвого горіння (Поезія.., 1956, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 25.