ІНЖЕНЕ́Р, а, ч. Фахівець у якій-небудь галузі техніки з вищою технічною освітою. — Історія не конструюється, не будується по наперед уложеному плану, як будівничий будує дім, а інженер міст (Фр., IV, 1950, 314); Знаю, друже, що ти конструюєш тепер літаки..,— тож на те інженер! (Гонч., Вибр., 1959, 73); Інженер-електрик; Інженер-механік.
◊ Інжене́р людськи́х душ — письменник; педагог-вихователь. Комуністична партія вважає письменників інженерами людських душ (Талант.., 1958, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 29.