ІНКРУСТА́ТОР, а, ч. Фахівець з інкрустації. На певний час бандури потрапляють до рук інкрустатора Ольги Дебелої, і на зовнішньому боці корпусу з’являється барвиста смужка українського орнаменту (Знання.., 1, 1966, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 31.