ІНКРУСТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. тільки одн. Те саме, що інкрустува́ння. Інкрустацією називають прикрашання дерев’яних виробів врізаними і вклеєними в поверхню рисунками та орнаментами з тонких листочків різноколірної фанери, металу, пластмаси тощо (Стол.-буд. справа, 1957, 235); Значних успіхів у галузі ..інкрустації по дереву досягли працівники фабрики «Гуцульщина» (Нар. тв. та етн., 5, 1964, 40).
2. Малюнки, у зори й т. ін., виконані способом інкрустування. Інкрустація — врізані в дерево кість, мармур або інший матеріал — прикраси, що не виступають вище прикрашуваної поверхні (Архіт. Рад. Укр., 9, 1939, 39); Над широкою тахтою, на килимі, висіла крива шабля зі срібною інкрустацією на піхвах (Руд., Вітер.., 1958, 90); * Образно. Сонце бродить серед інкрустації тіней (Коцюб., II, 1955, 409).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 31.