ІНСПІРО́ВАНИЙ, а, е, книжн. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до інспірува́ти. Піти до редактора і довести йому, що це — провокація, що скандал цей інспірований Солодом? (Руд., Вітер.., 1958, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 33.