ІНСТИНКТИ́ВНО. Присл. до інстинкти́вний. Інстинктивно почуваючи небезпеку, коні тамують свій біг і збиваються в купу (Добр., Очак. розмир, 1965, 233); Іван інстинктивно подався назад, рука машинально почала причиняти двері (Кол., Терен.., 1959, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 33.